Гейміфікація, ігрове навчання та серйозні ігри
Тенденція до використання ігор в електронному навчанні частково пояснюється зростанням популярності ігор для мобільних пристроїв. Та чи є різниця між гейміфікацією, ігровим навчанням та серйозними іграми. Ці поняття є синонімами, оскільки в контексті навчання у будь-якого курсу є цілком серйозні цілі, незалежно від ступеня гейміфікації: вирішити проблему, мотивувати і стимулювати навчання за допомогою ігрового мислення і технік.
Звичайно, одна справа грати в ігри для розваги або щоб задовольнити дух суперництва, і зовсім інша – робити це в контексті навчання. Незважаючи на це, застосування ігор у навчанні має безліч плюсів.
Чому гейміфікація стає популярною?
Можна виділити три основні причини стрімкого розвитку гейміфікації: вплив ринку, зв’язок між грою і процесом навчання, а також зростаючий інтерес до ігор серед дорослих.
Навіть при самому поверхневому спостереженні стає очевидно, що є зв’язок між грою, процесом навчання і запам’ятовуванням. Дослідники порівняли результати ігрового навчання і навчання на основі звичайного тексту. Відразу після закінчення навчального процесу учасники експерименту показали практично однакові результати. А ось через кілька днів більше інформації залишалося в пам’яті у тих, хто навчався в ігровій формі.
6 елементів гри для успішного використання гейміфік��ції у навчанні
1 Інтерактивність
Інтерактивність- один з ключових елементів успішної гри. Рівень залучення учасника залежить від багатьої факторів: складності ігрової механіки, відповідності механіки контенту і сумарною складності процесу.
В ідеальних умовах завдання, які стоять перед учасником, дозволяють йому досягати конкретних цілей в грі. При проектуванні цих завдань пропонується слідувати наступним технікам:
1) При постановці завдання враховуйте, які дії і рішення учасника ви можете відстежити.
2) Винагороджуйте учасників за досягнення зазначених цілей. Переконайтеся, що ці нагороди мають для них певну цінність.
3) Нехай у кожного завдання буде різна складність, тривалість і час на рішення.
Кожне завдання стає ще складніше, якщо воно термінове. У грі ви можете обмежити час на пошук рішення – зовсім як в житті, коли нам потрібно встигнути до дедлайну.
2 Право на помилки
Зазвичай у іграх наслідки помилки значно нижче, ніж в реальному житті; учасник робить стільки помилок, скільки потрібно саме йому, щоб просунутися далі. Це стимулює учасників ризикувати, досліджувати і пробувати нове.
Щоб забезпечити учаснику «право на помилку», використовуйте наступне:
1) Дайте учаснику кілька спроб
2) Коли учасник помиляється в перший раз, забезпечте йому зворотний зв’язок: поясніть, у чому його помилка і як її виправити. Після цього, дайте учаснику можливість спробувати знову. У глобальній перспективі важливо, щоб учасники могли проходити рівень знову і знову, поки не буде досягнута мета чи освоєний навик.
3) Введіть систему балів, яка продемонструє, наскільки добре учасник досягає поставлених навчальних цілей.
3 Зворотній зв’язок
За допомогою зворотного зв’язку необхідно розповідати учаснику, на якому етапі курсу він знаходиться (наприклад, за допомогою прогрес-бару), а також заохочувати його рух вперед (наприклад, простим повідомленням «Ви на вірному шляху!»). У грі глобальна історія зазвичай розбита на невеликі, досяжні етапи – рівні. Що стосується зворотного зв’язку, його потрібно використовувати для коригування поведінки і дій учасника, а не для передачі основного контенту курсу.
4 Відчуття прогресу
У хороших іграх перед нами стоїть ряд складних завдань, які ми вирішуємо поступово, крок за кроком. Потім гра ставить перед нами новий клас проблем – і ось ми вже по-новому застосовуємо набуті навички, дізнаємося щось ще і інтегруємо новий і старий досвід. Повторення, в свою чергу, допомагає закріпити нові навички, щоб вирішити чергову задачу.
5 Сторітеллінг
В основі найбільш захоплюючих ігор лежить історія, яка залучає користувача в процес гри. Для початку в деталях опишіть сюжет, персонажів і їх наміри, а також місця дії.
Крім того,
– постарайтеся придумати цікавий сценарій, який буде тримати учасників в певній напрузі. Навчання найкраще відбувається в моменти вирішення конфліктів.
– Використовуйте персонажів, які близькі учасникам і викликають емоційний відгук.
– Введіть різних персонажів, щоб кожен передавав учасникам певний тип знань, точку зору або коментар. Найефективніше представити інформацію в формі діалогу між персонажами – і озвучити їх реальними голосами.
6 Мотивація
Мотивація – в сукупності з механікою, дизайном, інтерактивністю, зворотним зв’язком і історією – створює залученість і інтерес, а також допомагає учасникам перейняти бажані моделі поведінки і засвоїти і застосувати на практиці компетенції.
Звичайно, в житті існує безліч факторів мотивації, але в контексті неформальної освіти можна почати з того, що мотивує учасників, а також модераторів. Як зазначає Карл Капп: «Коли вивчаєш якесь дослідження, потрібно розуміти різницю між внутрішньою і зовнішньою мотивацією».
До внутрішньої мотивації можна віднести особисте задоволення, поглиблення знань в певній сфері, саморозвиток а до зовнішньої – просування по кар’єрних сходах або підвищення кваліфікації.
Як бачимо, гейміфікація не дає конкретних відповідей на питання, але дає простір для їх спільного пошуку, а також пропонує нові формати організації людської поведінки.
Матеріал підготувала
Катерина Мельник