Найбільш недооцінений аспект людського життя це щоденні звички. Стабільні успіхи є результатом хороших звичок. Добрі стосунки також результат хороших звичок. Як і вміння самовдосконалюватися й розвиватися. Навіть міцне здоров’я та гарне самопочуття можна привести до ладу за допомогою щоденних звичок. Про це йдеться у статті для inc.com.
Якщо ви розумієте, що маєте хоча б одну зі згаданих нижче звичок, позбудьтеся її негайно. Якщо вона не здається жахливою зараз, повірте — згодом стане.
• невпинно перевіряти телефон
Припиніть невпинно перевіряти свій телефон, тому що це підкидає дров у пічку однієї з найгірших людських рис — розсіяності. Ми ігноруємо очевидний факт, у 99% випадків скролінг сповіщень та оновлень це лише спроби уникнути справжнього мислення. Як тільки виникає серйозне завдання ми на автопілоті зазираємо у телефон, а мали б глибше зануритися у робоче питання.
Спробуйте стримати себе наступного разу, коли захочете глянути, чи надіслали вам нові імейли. Гарантую, що нічого кардинально нового там немає, а навіть якщо і є, то це може почекати.
• не слухати
Є два види слухачів. Перші — сидять навпроти тебе, тихо та уважно слухають кожне слово. Вони залучені у розмову і не гублять нитку бесіди, слідкують за її змістом. Другі — сидять навпроти, мовчать, але насправді зовсім не чують. Усе на що здатні такі слухачі — крутити стару пластинку беззмістовних теревенів.
Сподіваюсь, ви не належите до других. Уміння слухати й чути — справжнє мистецтво, адже потрібно звільнити свідомість від зайвих думок і сфокусуватися на розмові. Чому? Бо фраза: «Ой, вибачте, я замріявся на хвилину, повторите?», — вбиває продуктивність з першого пострілу.
• мультизадачність
Мені байдуже настільки крутим ви себе вважаєте у мультизадачності. Це неважливо. Якщо не вірите, спробуйте одночасно випити ковток води, тримаючи склянку в одній руці, а іншою щось надрукуйте. Ви зробите маленький ковток, а тоді почнете щось друкувати. Або надрукуєте слово, а потім зробите ковток.
Мультизадачність — це не «робити дві справи одночасно». Це лише «спроба робити дві справи, тісно переплетені у часі». Мультизадачність ніколи не принесе таких результатів, як зосередження на одному завданні. Ніколи.
Людям, які потрапляють у полон мультизадачності важко сфокусуватися на одному завданні. Їхня увага розпорошена. І навіть, якщо вони поставили галочку «зроблено» напроти двох завдань, жодне з них не можна вважати якісно виконаним. Натомість краще зробити першу задачу, потім другу, або ж поєднати декілька схожих задач. Наприклад, прочитайте всі нові імейли і виділіть годину, щоб відповісти на них. Не намагайтеся відповідати на імейл, потім працювати над проектом, передзвонювати другові та знову відповідати на імейли, і так далі. Це вас виснажить.
• працювати з увімкненим телевізором
Шум на задньому фоні не сприяє продуктивності. По-справжньому добре працюється, коли входиш у стан потоку, а щоб у нього зануритися, треба поводитися тихенько (шшш…). Дуже схоже на медитацію. Спочатку втрачаєш відчуття часу, згодом підіймаєш голову, відірвавшись від завдання, і розумієш, що минуло кілька годин. Зверніть увагу, якщо ви дійсно занурилися в роботу з головою, то взагалі забуваєте, про телевізор. Чому ж я так акцентую на цьому увагу? Бо треба позбутися усього, що може відволікати. І знайти стан потоку.
• працювати в непродуктивному середовищі
Люди наївно вважають, що їм удасться попрацювати у місцях не призначених для роботи. І вони намагаються це зробити! Адже так хочеться бути «продуктивним» і «соціалізуватися» водночас. Та ці поняття на практиці не поєднувані. Знайдіть собі тихе місце, попрацюйте. А коли зробите все заплановане, тоді вже розважайтеся.
• працювати з непродуктивними людьми
Ще одна величезна помилка — думати, що можна зібратися з купою друзів і засісти працювати. Так, варто зауважити, що бувають випадки, коли це дійсно працює. Наприклад, ви разом залучені до створення короткометражки. Або ж брейнштормите над дизайном для сайту. Чудово! Всі задіяні, і це матиме результат. Але в певний момент проект потребуватиме розподілу обов’язків. Адже жваве обговорення загальної концепції — це лише малесенький пазл великої картини. Кожен повинен мати персональні задачі та відповідальність, необхідні для втілення проекту, наодинці. У тиші.
Якщо ви маєте багато роботи, значить вам потрібен особистий простір. Ви можете знаходитися з кимось в одній кімнаті, та всі повинні розуміти, що це місце для роботи.
Неможливо грати у гру «ми будемо працювати й спілкуватися одночасно».
Та все ж, якщо хочете, зберіться з товаришами, але попередьте заздалегідь про намір зосередитися і попрохайте усіх взяти з собою навушники. Сядьте за стіл, попрацюйте кожен над своїм завданням, а за кілька годин зробіть перерву.
• недостатня підготовка
Люблю, коли хтось каже: «Цієї неділі я збираюся гарненько попрацювати», але при цьому взагалі не закладає часу на роботу, і днями, тижнями, а іноді й місяцями не докладає зусиль, щоб нарешті взятися за справу.
Зверніть увагу, якщо ви сідаєте за роботу без попередньої підготовки, бути по справжньому продуктивним не вдасться. Коли ви не працювали над проектом тижнями, то треба певний час, щоб знову в нього зануритися. Бо, ви, наприклад, могли забути, як використовувати необхідну для цього програму.
Продуктивність зростатиме, якщо ви будете послідовним. Тож, навіть якщо це 10-15 хвилин на день, використайте цей час для того, аби тримати ваші навики в тонусі, а проект, над яким ви працюєте, не зникав з вашого поля зору.
• вимкніть сповіщення про повідомлення!
І на завершення, поговоримо про те, що всі давно знають, але завжди ігнорують — «сповіщення про повідомлення»! Просто вражає, скільки людей оголошують світові: «Час попрацювати!», і не встигають договорити фразу до кінця, як погляд ковзає у правий куток ноутбука, де одне за одним вискакує: два нові повідомлення, черговий твіт, запрошення з календаря, кілька сповіщень з фейсбука, і все це одночасно. Якщо ви маєте твердий намір якісно виконати завдання, то вимикайте сповіщення.
Вимикайте. Усі. Ваші. Сповіщення.
Як гадаєте, чому люди так кайфують у відпустці десь на краю світу? Або, чому так багато людей подорожує світом у пошуках тиші та спокою? Тому що, на думку широкого загалу: єдиний час у житті, коли можна нарешті дозволити собі вимкнути усі сповіщення — це коли ти перебуваєш на заморському пляжі, чи у лісі, чи на дорогій відпустці.
Угадайте що…? Ви можете знайти цей самий спокій будь-де і будь-коли. А все що потрібно для цього зробити вимкнути сповіщення – і ніхто вас не турбуватиме!
Перекладачка: Аня Гай