Тенденції та виклики в сучасній системі освіти

blog bg

 

Сучасна глобальна освітня система переживає період радикальних перетворень з погляду методів, інформаційного змісту та освітнього простору.  Досить довго ця царина могла бути максимально закритою по відношенню до змін у суспільстві мала репутацію однієї з найконсервативніших сфер людської діяльності. Сьогодні ситуація змінюється. Найближче двадцятиліття стане епохою радикальних перетворень. Зростаюче розмаїття джерел знань та розширення доступу до них відкриває додаткові можливості для навчання, котрі можуть бути менш формалізованими та більш інноваційними.

Очевидним є той факт, що за останні 30–40 років суспільство змінилося, зазнали змін і запити людей та корпорацій на освіту, що зумовило трансформування безпосередньо самої системи освіти.

Проаналізуємо декілька основних причин. Перша – це науково-технологічний прогрес, що сприяє автоматизації більшості процесів.  За  Прогнозами Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD) до 2050 р. 2 млрд (!) робочих місць будуть роботизовані.

Роботизація робочих місць, автоматизація багатьох процесів сприяє появі нових професій, що вимагають розкриття творчого потенціалу особистості. Так, у корпораціях поступово більш цінними та затребуваними стають співробітники, які здатні генерувати інноваційні ідеї та працювати з командою над її втіленням. Завершений процес глобалізації також змінив цілі присутності компаній на ринку. Якщо раніше компанія намагалася першою вийти на ринок, щоб формувати цінову політику в маркетингу та логістиці, то сьогодні компанія намагається представити на цих ринках щось абсолютно унікальне, інноваційне. Це, відповідно, формує попит на людей, здатних пропонувати та реалізовувати ідеї.

Друга причина, що приводить до трансформації освітнього простору, –  це зміна самої стратегії успіху. Сучасне суспільство формує нові цінності, очікування та розуміння успіху. Так, покоління, що починало свою кар’єру 40–50 років тому, мало достатньо прості життєві орієнтири: сім’я, успішна кар’єра, будинок, забезпечена старість. І для багатьох з них наявна на той час система освіти сприймалась як соціальний ліфт, інвестиція, що окупається та  наближає людину до певного рівня добробуту. Яскравою ілюстрацією стратегії успіху цього періоду є фільм «Москва сльозам не вірить», в якому головна героїня, діставши вищу освіту, робить успішну кар’єру на заводі, здобувши певне фінансове благополуччя. Однак сьогодні ситуація змінилась. У багатьох з’являється відчуття ілюзорності того, що освіта дійсно є реальним фактором соціальної мобільності та зростання добробуту. Виділимо кілька основних причин цього явища. По-перше, динаміка суспільних процесів настільки стрімка, що знання та навички більшості випускників втрачають актуальність ще до моменту закінчення навчання.  За даними ООН з питань освіти, культури та науки більше 200 млн молодих людей, які закінчили навчальні заклади,  не володіють навичками, необхідними для життя та праці .

Далі. Розчарування серед молоді. Той факт, що кількість прийнятних робочих місць скорочується, є також джерелом зростаючої зневіри в сім’ях і серед молодих випускників навчальних закладів по всьому світу. Підвищення рівня освіти серед молоді та працівників у цілому веде до загострення конкуренції в боротьбі за робочі місця. Надії, котрі пов’язувалися з підвищенням соціальної мобільності як результату отримання освіти, сьогодні стрімко згасають, а молодь починає задаватися питанням відносно «окупності» інвестицій в освіту, котра традиційно вважається запорукою «високого статусу» в майбутньому.

І найголовніше, сучасне молоде покоління має інші уявлення про успіх і стратегію його досягнення, в яких освіта сприймається не як соціальний ліфт та інструмент вибудовування кар’єри, а як елемент своєї унікальної та неповторної долі, засіб реалізації творчого потенціалу особистості.

Таким чином, ми можемо говорити про те, що сучасні виклики сприяли трансформації освітнього процесу та формуванню нових  освітніх трендів:

  1. Ключовою стає концепція навчання протягом усього життя. Швидкість та різноманіття змін збільшується, і навчання стане основною діяльністю протягом усього життя!
  2. Рівні можливості для всіх! Система освіти повинна забезпечувати рівні можливості навчання для всіх вікових категорій, враховуючи, що потреба в навчанні для людей старшого віку не менш актуальна, ніж для дітей, проте специфіка навчання для різних вікових категорій відрізняється.
  3. Персоналізація процесу навчання. Кожна ситуація, проблема і виклик, з якими стикається людина під час навчання та в житті, унікальні, тому система навчання має бути індивідуальною, тобто програму мають підлаштовувати під людину, а не людину під програму.
  4.  Межа між навчанням та роботою зникає. Ми постійно навчаємося, коли працюємо, і ми постійно працюємо над собою, коли навчаємося. Тому майбутня система освіти має забезпечувати повну підтримку людині при розв’язанні будь-яких завдань протягом усього життя.
  5. З’являються нові освітні простори. Бібліотеки, молодіжні центри, хаби стають саме такими новими просторами для розвитку неформальної освіти.